Неймовірну історію пов’язану з о. Піо та однією жінкою з України розповідає о. Олег Кіндій, який почув її з “перших вуст”. Передаємо вам як свідчення Божої любові через заступництво італійського стигматика.
Свого часу я мав річну стипендію на деякі дослідження в містечку Ґренд Репідз, штат Мічіган, США. Там є наша українська церква св. Михайла та невелика спільнота вірних. Парохіянкою цього храму є п. Марія Крушельницька 1928 року народження. Її історія дуже цікава і досить відома на теренах, де вона зараз проживає.
Отож, в часи Другої світової війни ця жінка потрапила в радянський полон і в’язницю. Не знаю, чи вона якось допомагала УПА, чи з інших причині, але знаю, що в цьому полоні вона зазнала брутального поводження… І якось їй вдалося втекти з тієї в’язниці. Жінка втікала якнайдалі від Радянського Союзу на захід. Пішки їй вдалося дійти аж до півночі Італії! Дорогою її, звісно, підтримували добрі люди, тому вона подолала аж таку відстань. І ось на останніх силах вона дійшла до одного італійського села, де її знайшли напівмертвою. Але як її знайшли?
Неподалік цього села служив падре Піо, адже це відбувалося ще за часів його земного життя. Йому приснилося, що десь в сусідньому селі є жінка, яка помирає. І зранку він попросив своїх знайомих поїхати в те місце, яке він описав, і справді ці люди знайшли п. Марію, яка була вже напівмертва. Її відвели до отця, який її посповідав і запричащав. Але згодом їй вдалося реабілітуватись, вилікуватись, зрештою, нею заопікувалися різні соціальні служби і дозволили емігрувати в США.
Вже в Америці вона продовжила свою працю як медсестра. Вона ніколи не одружувалась, але завжди у вільний від роботи час готувала кошики з різними харчами і відвідувала місцевих в’язнів. Вона знала, як це бути ув’язеною і не робила різниці – винен ти чи ні, а зі щирого серця розносила дари. І таким чином теж віддячувала Богові за дар життя і чудо, яке Він вчинив за посередництвом о. Піо.
Цю історію я довідався навіть не на парафії, а ще раніше в сусідній римо-католицькій спільноті. Сама ж пані Марія, коли я з нею розмовляв, про це відгукувалась дуже скромно. Зараз вона попри старечий вік завжди виділяє якісь кошти на благодійність, зокрема, щоб допомагати ув’язненим, бо вважає, що підтримувати їх варто не грошима, а такими невеликими подарунками.
Джерело: rafail
Фото: news.ugcc
